На сьогодні в судах знаходиться орієнтовно 10 тисяч справ про корупцію, але лише приблизно 3 тисяч цих справ розглядається щорічно. Цю статистику навів Дмитро Калмиков, керівник Департаменту антикорупційної політики Національного агентства з питань запобігання корупції, 16 жовтня під час публічного обговорення «Як недосконалість судоустрою породжує корупційні ризики?», організованого Коаліцією РПР у партнерстві з Національним Демократичним Інститутом (НДІ), Центром політико-правових реформ та ВІ «Активна Громада».
«Адміністративні справи про корупцію закривають через нібито малозначність або за строком давності», — каже Калмиков.
Антикорупційна стратегія на 2020–2024 роки передбачає доброчесність як основну вимогу до членів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії, а також як головний критерій при оцінюванні суддів. А судді, які не підтвердили законність походження свого майна, мають бути звільнені відповідно до статті 126 Конституції України, наголошує керівник Департаменту антикорупційної політики НАЗК.
Проте деякі корупційні ризики в судовій системі обумовлені прогалинами в законодавстві.
«Треба запровадити більш ефективний механізм запобігання обіймання адміністративної посади в суді однією особою понад двох строків поспіль», — звертає увагу Калмиков.
Богдан Моніч, Голова Ради суддів України, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду, не погодився з пропозицією обмеження строків перебування судді на адміністративній посаді, але зазначив, що іноді обрання голови суду є неможливим самим суддівським колективом.
«Іноді самі колективи через конкуренцію неспроможні обрати особу на адміністративну посаду. У цьому випадку доцільно, щоби призначення на посаду здійснювалося іншим органом, наприклад, Радою суддів», — пропонує Моніч.
Також він підтримав необхідність впровадження електронного судочинства.
«Запровадження електронного судочинства, що зазначено в Антикорупційній стратегії — це глобальна мета, яку переслідує судова гілка влада. На жаль, в Україні електронне судочинство впроваджується довго та неефективно», — підсумовує Голова Ради суддів.
Впровадження Антикорупційної стратегії в цілому підтримує і Верховний Суд, але має певні зауваження. Наприклад, у сфері ротації голів суддів: не кожен суддя бажає або може обіймати адміністративну посаду. Про це говорила Ганна Вронська, суддя Верховного Суду, секретар судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорiв, корпоративних прав та цiнних паперiв КГС ВС.
У питанні альтернативних вирішень спорів (як-то третейські суди) проблемою є саме механізм виконання рішень, який може бути незрозумілим для громадян, вважає Вронська.
Найбільшою загрозою для незалежності судді, на думку майже кожного п’ятого громадянина (18,5 %), є саме голови суддів. Такої думки дотримуються й майже третина правників (28,8 %). Проте з цим погоджуються лише 2 % суддів, наводить дані Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ.
«Проблема очевидно є, але виникає питання, чому судді її заперечують. В Україні традиційно судді не могли обійняти посаду без голів судів. Раніше кандидат на посаду судді мав надати довідку на вакансію, яку видавав саме голова суду. Зазвичай голови суду видавали ці довідки лише тим, кого вони хотіли бачити на посаді», — пояснює експерт.
Він запропонував на законодавчому рівні встановити запобіжники для «довічного» перебування на посаді голів судів. Адже після внесення змін до законодавства чи просто зміни назв судів фактично «обнуляються» строки перебування голів судів на посадах.
«Плівки Національного антикорупційного бюро щодо Окружного адміністративного суду м. Києва є свідченням того, як голови судів втручаються в роботу суддів», — наводить приклад Куйбіда.
Також наявний конфлікт інтересів у тих випадках, коли суддя голосує сам за себе при обранні на посаду голови суду, адже ця посада передбачає суттєве збільшення заробітної плати.
Іншим корупційним чинником у системі правосуддя є надмірне навантаження на суддів.
«При великому навантаженні на суддів можна «простимулювати» швидке або довге вирішення справи», — каже заступник голови правління ЦППР.
Ще одна вагома передумова існування корупції — непрозорість фінансування судової системи.
«Є судді, чиї повноваження припинені, але вони прив’язані до певного суду та продовжують отримувати зарплату. Також є ліквідовані суди, на які продовжують спрямовувати кошти. А іноді в судах немає грошей навіть на поштові марки, але витрачаються кошти на просування судової влади в соціальних мережах», — резюмує Роман Куйбіда.
В Україні, на відміну від держави Євросоюзу, бізнес не має впливу на призначення суддів — це є одним із чинників низької довіри до судів із боку підприємців. Тоді як у Франції представники бізнесу призначають частину складу комерційних судів. На це звернув увагу Тарас Шепель, Голова Третейської палати України.
У контексті роботи третейських судів в Україні він запропонував підвищити вимоги до організацій, при яких вони утворюються та забезпечити прозорість їхньої роботи.
Відеозапис обговорення доступний за посиланням.
Публічні обговорення відбуваються в рамках програми «Відповідальна та підзвітна політика в Україні» (U-RAP), за фінансової підтримки Агентства США з Міжнародного розвитку (USAID), та в співпраці з проектами міжнародної технічної допомоги. Думки, висловлені під час заходів належать авторам і не обов’язково відображають точку зору USAID.