Велика Британія почала застосування нової практики протидії корупції – так званих Наказів про непояснені статки, або Unexplained Wealth Order (далі – UWO).
Активізувалася, як не дивно, на тлі глибокого політичного скандалу з отруєнням Скрипалів, проте важливо інше: Уряд її величності отримав реальну можливість конфіскувати майно та кошти, щодо походження яких особою не було надано належних пояснень.
UWO за короткий час показав себе ефективним інструментом боротьби з брудними активами – чого варта лише справа дружини колишнього голови Міжнародного банку Азербайджану пані Заміри Хаджиєвої. Останні кілька років вона проживає в Лондоні та, м’яко кажучи, ні в чому собі не відмовляє. Комісія з фінансових злочинів звернула увагу на незвично високу фінансову активність пані Хаджиєвої, адже чек-ліст її покупок включав десятимільйонний гольф-клуб, літак за 31 мільйон, 16 мільйонів фунтів в універмазі Harrods.
Отже, що зробила в цій ситуації влада: попросили пані Хаджиєву надати пояснення походження її статків. Наразі справа слухається у Високому суді Лондона (High Court of London); ймовірним продовженням історії може стати конфіскація частини статків пані Хаджиєвої. Чим не повчальна історія для наших співгромадян?
Що ж в інструменті UWO доброго і що слід перейняти Україні, спробуємо розібратися нижче.
UWO є ефективним у справах, де “всім усе зрозуміло”:
Найвизначнішою перевагою UWO є те, що руки правоохоронних органів не зв’язані презумпцією невинуватості: тягар доведення падає на особу, чиї активи під питанням. При цьому в цілях конфіскації застосовується відносно невисокий тягар доведення, що залишається на рівні цивільно-правових стандартів (preponderance of the evidence).
Потім відсутня необхідність доводити в сенсі кримінально-процесуального законодавства зв’язок між скоєнням злочину та набутими активами. Достатньо встановити зв’язок як такий між особою, чиї активи під питанням, і злочином, до якого ця особа, її рідні чи близькі можуть мати відношення. Наприклад, правоохоронці розслідують справу про привласнення депутатом Київської міської ради 10 гектарів столичної землі. А його дружина купує квартиру в Лондоні. Логічної зв’язаності між цими двома подіями достатньо, щоб було запущено механізм UWO та, в його рамках, дружині наказано пояснити походження грошей на купівлю квартири.
Таким чином, UWO дозволяє відпрацьовувати добре відому українцям категорію справ, у яких “всім все зрозуміло”, але здобути докази в рамках кримінального провадження не видається прийнятно можливим. Ну або справи “розвалюються” в судах з огляду на недостатність чи недопустимість доказів абощо.
Застосування ж UWO перекладає тягар доведення на саму особу, щодо якої “все зрозуміло”. Важливо підкреслити, що, як і перевірки тверезості за кермом, UWO не повинен викликати острах у чесних громадян, які не порушують закон. Адже цей інструмент стосується лише політично обтяжених осіб (PEP), їхніх родичів та близьких, а також осіб, що обґрунтовано підозрюються у скоєнні злочину.
UWO потребує санкції суду.
Для отримання наказу про обов’язок пояснити активи компетентні правоохоронні органи звертаються з відповідним клопотанням до Високого суду Лондона (High Court of London). У клопотанні наводиться інформація щодо обґрунтованості підозри у незаконності походження активів. Суд чесно й неупереджено розглядає такий запит та задовольняє його чи відхиляє.
Таким чином, процедура застосування UWO не є свавільною та містить розумні гарантії законності. У свою чергу, це дозволяє зберегти баланс інтересів у демократичному суспільстві – інтересів чесних громадян і ефективної правоохоронної системи.
Розумним також є нижній поріг для застосування UWO.
У Великій Британії він складає 50 тисяч фунтів стерлінгів. У свою чергу для України доцільно було б “спуститися” приблизно до 100 тисяч гривень.
При цьому байдуже, в якій формі перебуває актив: чи то нерухомість, чи то рухоме майно, чи то цінні папери тощо. Таким чином, переживати за законність набутих активів потрібно буде лише тим, у кого гроші вочевидь, як кажуть, не останні.
Механізм UWO не зважає на місце скоєння можливого злочину.
Іншими словами, основна прив’язка робиться або до майна, або до особи, які повинні перебувати в юрисдикції Великій Британії. Остання, до речі, ширша, ніж багатьом здається, нехай і не настільки, як у США.
На прикладі пані Хаджиєвої бачимо, що попри походження коштів з-поза меж Британії, майно купувалося саме на території Сполученого Королівства.
Невиконання чи неналежне виконання UWO матиме для особи реальні негативні наслідки.
Якщо коротко, то подання неповної інформації на відповідний запит або неподання чи невчасне подання може закінчитися, на розсуд суду, штрафом чи навіть ув’язненням. У свою чергу, подання неправдивих відомостей розглядатиметься як злочин – введення суду в оману (такий собі obstructing justice). З усіма відповідними наслідками.
Таким чином, Україні є чому повчитися у британців. Аналогічні механізми, до слова, функціонують в Австралії, Швейцарії та Ірландії. З певним застереженням – і в Італії. З огляду на практично не працюючу статтю Кримінального кодексу 368-2 “Незаконне збагачення”, спроба ввести щось на зразок UWO і у нас виглядає гарною ідеєю.
Безумовно, зберігається і ризик зловживань з боку правоохоронців, коли під обов’язок надання пояснень потраплять геть чесні люди.
Окрім цього, не до кінця зрозумілою залишається позиція Європейського суду з прав людини – адже цілком зрозуміло, що механізм UWO прямо впливає на гарантовану Конвенцією непорушність приватної власності.