Нинішні вибори обійдуться політикам порівняно недорого. Щоправда, це дивлячись з чим порівнювати
Президентські перегони набирають обертів, а вже зрозуміло, що кандидатам участь у виборах обійдеться недешево. Бігборди, реклама в ЗМІ, соціальних мережах, агітатори, спостерігачі – все це коштує грошей. Сайт “Сегодня” спробував розібратися, скільки повинен витратити середньостатистичний кандидат, який бажає очолити державу і серйозно розраховує на успіх.
Скільки коштує “фактор лояльності”?
Зазначимо відразу: всі наведені нижче цифри – вельми і вельми приблизні. Говорити про точні суми, що мають місце в настільки інтимному процесі, як українські вибори, не доводиться з кількох причин навіть постфактум, не кажучи вже про попередні прогнози.
По-перше, не варто забувати, що значна частина виборчих бюджетів перебувала і продовжує перебувати в тіні.
“За найскромнішими оцінками, приблизно 50% коштів, які кандидати витратять на вибори, не проходитимуть через виборчі фонди. Це гарантовано тіньова “готівка”, – зазначив в коментарі сайту “Сегодня” голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
По-друге, реальний бюджет президентських виборчих кампаній в Україні – свята святих передвиборчих штабів і таємниця за сімома печатками. Остаточний баланс тієї чи іншої кампанії часто знають двійко-трійко осіб, включаючи кандидата. Причому часто навіть їх уявлення дуже приблизно. Специфіка “великих” українських виборів така, що часом на кандидата працює відразу кілька мозкових і організаційних центрів, абсолютно не пов’язаних між собою. Від яких потрібно лише результат, а яким чином його домагаються – ніхто особливо не контролює.
Тобто, як розповів сайту “Сегодня” практикуючий політтехнолог, який працює на нинішніх виборах на одного з кандидатів, часом в кампанії має місце свого роду “франшиза”. Припустимо, власник великої регіональної кампанії, регіональний політик симпатизує кандидату або має види на прохідне місце у виборчому списку кандидата на парламентських виборах. Він бере на себе відповідальність за результат в тому чи іншому місті, регіоні. Частково агітація, оплата праці членів комісій, реклама фінансується з центрального штабу. Але частково – з його власних коштів. Тому що, пам’ятаємо, головне – результат. І потім, ці кошти працюють не тільки на кандидата в президенти, а й на рейтинг самого бізнесмена, який стане в нагоді йому на осінніх парламентських виборах. При цьому “неврахований в штабі” вклад може бути в будь-якому вигляді: продуктових пайках, якщо у бізнесмена свій завод продтоварів, ремонті школи, облаштуванні спортивного майданчика. Загалом, все, що може підняти рейтинг кандидата.
Нарешті, сум’яття в підрахунки експертів вносить, в тому числі, “фактор лояльності”. У це складно повірити, але в Україні дійсно є люди, що працюють на кандидатів “за ідею” – безкоштовно або за символічні гроші. Більшою мірою цей фактор позначається на зовнішній оцінці вартості реклами в ЗМІ. Припустимо, коли нейтральні матеріали про кандидата сприймаються як “джинса”, тобто прихована проплачена реклама. І навпаки, об’єктивна стаття про темне минуле політика – як оплачена конкурентами “чорнуха”. Всі разом це дозволяє говорити про вартість виборів для кандидатів лише дуже приблизно.
З історії: найдорожчі вибори в Україні
Початок 2000-х, мабуть, увійде в історію країни як роки найдорожчих виборів. Попросту тому, що в 90-ті долар цінувався значно більше, ніж десятиліття тому. І тому, що в наш час Україна поступово “європеїзується”. А на Заході витрачати багато на вибори не прийнято.
Коли аналітика Atlantic Council Андерса Аслунда запитали, чому Захід не вкладе 150-200 мільйонів доларів в прийнятного кандидата в Україні, щоб не допустити приходу проросійського президента, експерт зазначив, що такий порядок цифр дивний. Парламентські вибори в Німеччині обійшлися в 90 мільйонів доларів, в Швеції – 12 мільйонів. На всіх кандидатів!
“Для українських партій і кандидатів в президенти вибори тільки офіційно обходяться вдвічі-втричі дорожче, ніж для політиків і кандидатів в сусідній Польщі. Яка приблизно порівнянна за населенням. Тому на заході ніхто не може зрозуміти, чому у нас такий порядок цифр”, – зазначає Олексій Кошель.
Для України ж в 2000-ні і 200 мільйонів було недостатньо, щоб серйозно претендувати на пост. За оцінками різних експертів, вибори президента в 2004 року обійшлися в мільярд доларів. Але безпрецедентно витратною стала все ж кампанія 2010 року. Напередодні виборів експерти сайту “Сегодня” оцінювали вартість кампанії з розрахунку орієнтовно 10 доларів за голос. Загалом передбачалося, що кампанії провідних кандидатів могли “коштувати” від 2,5 млрд до 4 млрд гривень (300-500 млн дол. по курсу), кандидатів “другого ешелону – 400 млн грн, інших – в межах 50-80 млн грн, тобто до 10 млн доларів.
За фактом виборів КВУ наводив інші цифри. Так, за оцінкою Комітету виборців, оприлюдненою за підсумками першого туру виборів, провідні кандидати витратили по $ 200 мільйонів, які йдуть за рейтингом $ 125 млн, $ 100 млн, $ 90 млн.
“Це була надзвичайно витратна кампанія. Найвитратніша, як на мене, надзвичайно щільна за рекламою і витратами. Це було не просто засилля реклами, а щось неймовірне, я навіть не можу підібрати епітета. Інформпростір забито рекламою, кількість бордів була аномально високою”, – зазначив Олексій Кошель.
При цьому голова КВУ не зміг назвати хоча б приблизну суму витрат кандидатів, зазначивши лише, що вона була “надзвичайно великою”.
“Я думаю, кандидати, які вийшли 2010 року до другого туру, витратили не менше мільярда доларів. Кожен”, – оцінив, в свою чергу, розміри витрат політтехнолог, який побажав залишитися інкогніто.
Стосовно ж останніх президентських виборів, що відбулися 2014 року, то, як зазначають всі опитані сайтом “Сегодня” експерти, з відомих причин ці вибори вибиваються з цілісної картини останнього часу. Вартість їх була відносно невисокою для кандидатів.
День виборів “з’їдає” по 10-20 млн доларів від кожного (!) реального кандидата
Нинішні вибори не коштуватимуть кандидатам настільки дешево, як вибори-2014. Так само і настільки дорого, як двоє попередніх перегонів.
“Західні аналітики вважають, що потрібно інвестувати в кандидата 150-200 мільйонів доларів. Слід сказати, кандидату з високим рейтингом і великою пізнаваністю для першого туру вистачить 50 мільйонів доларів”, – зазначив в коментарі сайту “Сегодня” політичний аналітик Дмитро Франчук.
Називаються й інші цифри.
“За нашими оцінками, кожному кандидату, який претендує на перемогу, кампанія обійдеться мінімум в 80-90 мільйонів доларів. Мінімум!” – вважає Олексій Кошель.
У свою чергу, фахівець з виборчих технологій зазначає, що згоден з оцінками західних аналітиків.
“Скажімо так, кандидату з відомістю 60% і вище, щоб отримати на цих виборах гідний результат, потрібно вкласти 50 плюс-мінус десять мільйонів доларів. Ті, кого ми побачимо в другому турі, вважаю, витратять 150-200 мільйонів кожен. Може, трохи більше”, – зазначив співрозмовник.
За його словами, до половини бюджетів буде витрачено на оплату праці агітаторів, членів виборчих комісій, спостерігачів і т.д.
“30-35% бюджету – це робота з комісіями. Кандидати, зацікавлені захистити свій результат, змушені серйозно вкладатися в цю статтю витрат. За два місяці на комісії потрібно близько сорока мільйонів”, – зазначив політтехнолог.
За словами Олексія Кошеля, тільки день виборів може “потягнути” на 10-20 мільйонів.
“Рахуйте самі: понад 30 тисяч дільниць, на кожному по два спостерігачі. Плюс доплати своїм членам виборчкомів, мобільні групи, спостерігачі від технічних кандидатів – у кого такі будуть, екзит-пол на ділянках і так далі. Це величезний механізм, який повинен працювати, як годинник”, – сказав Олексій Кошель.
Друга значна частина витрат – реклама. В Україні, за словами голови КВУ, упор робиться на дорогу телерекламу, що істотно впливає на вартість кампанії.
“Вибори 2014 року взагалі проводилися практично виключно в телевізійному форматі. Зараз, думаю, акцент робитиметься на роботу на місцях, агітацію від дверей до дверей. Але і телевізор матиме суттєве значення. Щоб ви розуміли, наскільки це б’є по кишені кандидата, скажу, що вартість бігборда на місяць в середньому по Україні – 6 тисяч гривень. Стільки ж коштує секунда реклами на найрейтинговішому телеканалі. Це показує, наскільки велике значення має телевізор”, – розповів Олексій Кошель.
За оцінками експертів, тільки ТБ-реклама “з’їсть” 20-25% з бюджету виборчої кампанії кандидатів.
Значна частина коштів в нинішній кампанії буде вкладена в соцмережі, а ось друковану пресу кандидати проігнорують. Експерти це не схвалюють.
“Роль друкованих ЗМІ на цих виборах недооцінена, – зазначає Олексій Кошель. У 2000-ні під вибори створювали газети, “розкручували” їх в мільйонні тиражі. Ефект спрацьовував і давав додаткові голоси. А на цих виборах я поки що не бачу особливої активності в пресі. Хоча, якщо ви хочете отримати голоси в селах, невеликих містечках, то ключик до виборця необхідно шукати саме в друкованих ЗМІ. Політики просто повірили в міф про всесильність соцмереж, беруть приклад з кампанії Трампа, але при цьому втрачають сільського виборця. Крім того, забувають, що Трамп переміг не тільки за рахунок соцмереж: він активно використовував традиційні для Америки прийоми, наприклад “тисячі рукостискань”, – сказав Олексій Кошель.
“Кіна не буде”: на чому зекономлять ще?
Кардинальне зменшення витрат на друковану пресу в ході нинішніх виборів сайту “Сегодня” підтвердили і в одній з рекламних кампаній.
“Преса практично на нулі. Інтернет-ЗМІ – реклама фрагментарна. За цими позиціями розміщення реклами на сьогодні на порядок, тобто в десятки разів нижче, ніж 2010-го. Але великий попит на телевізор і бігборди”, – зазначив співрозмовник.
Втім, кошти, які раніше кандидати витрачали на пресу, сьогодні просто переводять на інші статті витрат. То на чому ж можна заощадити кандидату?
У попередні періоди значні кошти йшли на таку витратну частину бюджету, як організація турів.
“Раніше тур лідера – це величезний дорогущий концерт із залученням зірок зарубіжної естради. Дуже недешевих. Зараз від такої практики фактично відмовилися. Артисти присутні в турах, але на них не робиться акцент. Це по-європейськи”, – зазначив Олексій Кошель.
Також експерти зауважують, що витрати істотно менше, оскільки бюджет вираховується в доларах. Долар з 2010 року зріс втричі з гаком, а ось оплата праці на виборах – не так сильно. Звідси – менші витрати кандидатів.
У перспективі ж, впевнені експерти, Україна рухатиметься до “західного формату” виборів, які обходяться кандидатам не дуже дорого.
“Як непомітно стали забувати про адмінресурс в його класичному вигляді, як попрощалися з концертами, впевнений, що так само в Україні відмовлятимуться від агресивної телереклами, бордової реклами. Тому що є інші ефективні способи агітації. І це поступово здешевить вибори, наближаючи українські розцінки до європейських”, – зазначив голова Комітету виборців України.