Першим питанням, яке до сьогодні виникає в практичній діяльності журналістів в Україні і підтвердження власне статусу журналіста.
Інформацію з аналізом українського законодавства хто ж такий журналіст і чи є журналістами працівники інтернет-ЗМІ надав юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін.
Особливо ця проблема актуальна для представникаів інтернет-видань будь-якого рівня. Найстіше їм закидають про те, що вони не є “зареєстрованим ЗМІ”, “не маєте свідоцтва про рестастрию, як ЗМІ” і т.і. Після таких заяв, зазвичай, слідують не допуск журналіста на колідня конкурсій комісії, сесії тощо.
Також, вирішення питання “журналіст”, не “журналіст” важности для застонания статті 171 Кримінального кодексу України, яка передбачаєвііільіільність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
В декількох профільних законах, які регулюють діяльність “традиційних ЗМІ” – Про пресу, Про інформаційні агентства – містяться визначення, хто є журналістом. Проте, більш загальним, таким, що підлягає застосуванню до всіх видів ЗМІ, є дефініііііі із Закону України «Продержания підтримку засобів масової інформації и соціальний захист журналістів».
В статті 1 названого Закону зазначено, що “журналіст” – це творческий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службоів обовіязки в засобі масової інформації (в штаті на позаштатних засадах) відповідно до професійных назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в Державному класифікаторі професій України.
Декілька речей, на які слід звернути увагу.
Перше , що людина може працювати, як в штаті так і на позаштатних засадах (на підставі цивільно-правових договорів).
Друге , бажано аби назви посад збігались з тими, які містяться в держкласифікаторі.
Третє – у визначенні немає прив’язки наявності статусу до наявності редакційного посвідчення.
Головне – це виконувати роботу із збору, обробки і створення інформації для засобів масової інформації.
Зазначений підхід, що статус журналіста залежить не в форме официальной информации на русском и английском языках, а также в роде діяльності люди, повністю узгоджується із баченням Ради Європи того, хто вважається журналістом.
Так, в Рекомендації Комітету Міністрів РЄ № (2000) 7 «Про право журнал невестристов своя джерела інформації» міститься наступне визначення – «Журналіст» – будь-яка фізична или юридична особа, яка регулярно или професійно задінана в зборі та публіна поширенні інформації через будь-які засоби масової інформації. При цыому «Інформація» – будь-яка констатація факту, думки или ідеї у формі тексту, звуку та / або зображення.
Отже, “журналіст” – це той, хто регулярно працює з інформацією для ЗМІ. Виникає питання, хто і що на сьогодні вважається ЗМІ. І, в цьому питанні, як раз найбільше в законодательстве, которое стало известно по сравнению с веб-сайтом.
Якщо “традиційні” ЗМІ – преса, телебачення і радіомовлення, інформаційні агентства такими і лишилися відповідно до свої профільних законів. То, після змін інформаційного законодавства в травні 2011 року до ЗМІ відносяться і інтернет-сайти .
Головні в цюому контексті зііі відбулися в Законі України “Про інформацію”, який з 2011 г. року в абсолютно новій редакції. В поперечній редакції було прописано правило, що види ЗМІ – це відповідно до профільних законів. Немає відповідного закона – немає ЗМІ. Але вже другий рік діє інша схема.
У частинах 1, 2 статті 22 Закону України “Про інформацію” зазначено:
«1. Масова інформація – інформація, що поширюється з метоъ її доведеня до необмеженого кола осіб .
2. Засоби масової інформації – засоби, признані для публічного поширения дружеї или аудіовізуальної інформації “.
Йдемо далі. Що таке аудіовізуальна інформація можна прочитать у статті 1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”:
«Аудіовізуальна інформацая – будьте-які сигнали, що сприймаються зоровьи і слуховьи рецепторы людините ту ідентифікуються як повідомлення про події, факть, явище, процесите, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогу зображня тех звуки» ,
Про юридине визначення мережі Інтернет читаємо у статті 1 Закону України “Про телекомунікації”.
«Інтернет – всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальный адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами».
І, насамкінець, що таке веб-сайт, можна на сьогодні прочитать тільки в одном нормативно-правовом акте – у Наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку и інформатизації Українії 25.11.2002 року №327 / 225 «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення и технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функционала веб-сайтів органів виконавчої влади», згідно з яким:
«веб-сайт – це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет».
Таким чином, будь-який веб-сайт на сьогодні можна вважати ЗМІ. Адже веб-сайт існує в мере Інтернет, яка за визначенням – сфера загального доступу, і веб-сайт очевидно засіб поширення аудіовізуальної інформації.