21 листопада 2017 року українці відзначають четверту річницю Революції Гідності. Чотири роки тому в столиці почалися події, які стали доленосними й змінили життя сотень людей, що втратили своїх рідних у боротьбі за свободу. Але наскільки вони змінили Україну?
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, підбиваючи підсумки четвертої річниці Революції, зазначив, що основні вимоги все ж вдалося виконати.
Чотири роки сподівань
«Інша річ, що очікування населення були ширшими й масштабнішими. Вони не завжди були формалізованими. Якщо називати речі своїми іменами, то більшість людей просто хотіли швидкого покращення життя – збільшення зарплат, кращого забезпечення, щоб не було корупції або була принаймні в менших проявах. Цього не сталося», – констатував політолог.
На його думку, негативи, які з’явилися після Майдану, зокрема економічні проблеми, пов’язані з війною з РФ.
«Однією з причин економічної кризи 2014-2015 років, яка призвела до суттєвого падіння рівня життя, девальвації гривні, інфляції, стала війна з РФ. Відбулося різке падіння товоарообігу з РФ – майже втричі, а це збігається з падінням рівням життя в номінальних цифрах», – уточнив Фесенко.
За його словами, розчарування полягає в тому, що замість очікуваного покращення люди отримали погіршення.
«Це головна причина розчарування, яка, безумовно, вплинула на настрої людей», – підкреслив він.
Вулиця як шлях до змін
«Виявилося, що реальні й серйозні зміни не відбуваються лише внаслідок Майданів та повалення режиму. Саме в цьому полягає головний урок», – наголосив політолог.
За його словами, саме тому зараз населення не підтримує, наприклад, Саакашвілі, який закликає до «третього Майдану».
«Більшість людей не вірять у те, що новий Майдан, зміна влади, формат вулиці призведуть до покращення ситуації. Навпаки, люди побоюються, що ситуація може лише погіршитися, може виникнути безлад, а в умовах конфлікту з РФ це може призвести взагалі до втрати країни», – додав Фесенко.
Він зазначив, що, безумовно, гарантій того, що Майдан ніколи не повториться, немає.
«Є звичка повертатися до таких практик. У кожного українського покоління свій Майдан, це вже стало теоретичною формулою. Коли та як він може виникнути? Відкрите питання. Звичка є, практика – також», – продовжив експерт.
Політолог нагадав, що закономірність ланцюжків революцій проявлялася в різних країнах.
«У Франції цей етап тривав майже 100 років, була ціла низка революцій. Росія знає дві революції. Ніхто не знає, що буде», – додав Фесенко.
«Більшість людей просто побоюються негативних наслідків. Крім того, є велика недовіра до політиків. Люди не хочуть бути використаними, щоб вонии зіграли вирішальну роль, а плодами скористалися політики. Це стримує», – пояснив політолог.
Виклик на майбутнє
На його думку, важливий урок для себе винесли й політики. Зокрема, влада зараз боїться нових Майданів, і в цьому є позитив, адже політики зараз змушені зважати на це, коригувати хоч якось свої дії, робити різні поправки.
«Наслідки є, багато позитивних, є негативи, але головний урок для всіх у тому, що не варто сподіватися, що сама по собі зміна влади через Майдан призведе до позитивних наслідків. Головна проблема, виклик на майбутнє полягає в тому, як навчитися всім – суспільству, політикам – конвертувати енергію Майданів у конструктивну діяльність щодо розбудови нової держави. Цього не вистачає. Руйнувати навчилися, а от як будувати нове?», – резюмував Володимир Фесенко.
Володимир Фесенко політолог
Хронологія доленосних подій осені 2013 року та зими 2014 року – в матеріалі «Ключові події Революції Гідності. Ретроспектива».