Чи можливо законодавчо зупинити війну? Якою є мотивація Путіна щодо України? Чим показова корупція в Міністерстві оборони?
Спецпроект “Вибори вибори” разом з програмою “Складна розмова” (UA: Перший) пропонує вам дізнатися відповіді на ці запитання, а також згадати все та всіх, хто робив та робить Україну такою, якою вона є сьогодні.
Ми звикли сприймати народного депутата Віктора Чумака як опозиційного політика, який активно виступає за антикорупційну та виборчу реформу.
Але Віктор Васильович – не тільки політик і юрист, а ще й військовий. 14 років він працював у прикордонній службі та більше 10 років – на командних посадах у Збройних силах.
Тож ми поцікавилися, що він думає війну з Росією, корупцію в силових відомствах та оборону українських кордонів.
Про те, чи здатні закони закінчити війну:
Війну закінчують різними заходами, їх має бути кілька. Повинні бути організаційні, військові, міжнародні, внутрішньополітичні заходи. Я б сказав, війну змогли б закінчити сильна армія і високий рівень життя на наших територіях.
Ми ухвалили закон. Він діє на нашій території, але не діє на території, яка окупована. Тобто там абсолютно інші закони та питання.
Тому закони врегульовують суспільні відносини так, як ми до цього ставимося, але не як вони до цього ставляться.
Про те, чи контролювала Україна кордон на сході:
Контролювала. Але цей кордон був новий, адміністративний. Коли він був у складі СРСР, у технічному плані був не так облаштований, як західний кордон.
Тому говорити, що це був повний контроль, немає сенсу. Там є села, де кордон проходив посередині хати. От як можна контролювати, коли одне вікно виходить на територію України, а інше – на територію Росії? Військова загроза там не ставилася як головна, і ми були не готові до такого.
Про можливі зони ризику на українських кордонах:
Ми повинні закривати повністю весь кордон, всі дві тисячі кілометрів з Росією. Прикордонники ніколи не можуть бути тією силою, яка може зупинити військову агресію.
Позаду повинні стояти Збройні сили, і питання не в тому, що агресор не може вдертися. Питання в тому, щоб агресор відчував, що навіть якщо він вдереться, то ті втрати, які він понесе від такої агресії, будуть настільки великими, що вдертися немає сенсу.
Про можливість повномасштабного наступу Росії:
Їм це не потрібно. Їм потрібна сіра зона, я б сказав, ракова пухлина всередині країни, яка буде роз’їдати нас.
Якби в Путіна було бажання закінчити цю війну, ми могли б давно її закінчити. Але питання в тому, що йому треба віддати цю територію на російських умовах, щоб потім Україна більше ніколи не ставила питання інтеграції в НАТО, інтеграції в Європейський Союз.
Ця територія повинна стати тією територією, яка не дасть Україні зайти у відповідні євроатлантичні та європейські структури.
Немає мети повністю почати війну. Це мобілізує весь західний світ проти Росії. Їм це теж, знову-таки, не потрібно. А от тримати Україну на короткому повідку – це їм потрібно.
Про те, хто відповідальний за війну:
Давайте почнемо так – Кравчук, Кучма, Ющенко… Таку відповідальність можуть нести тільки вищі керівні особи держави. Визначають політику саме вони.
Про корупцію в силових відомствах:
Українську державу не можна назвати ні демократією, ні республікою і близько. Якщо за формою правління, то це клептократична олігархія. Тут є власність олігархів, економіка монополізована олігархами, політика обслуговується олігархічними партіями заради олігархічної економіки.
Уся система наскрізь корупційна. Говорити, що корупція може бути тільки в Києві, і її не може бути в Краматорську, це просто-напросто смішно.
Мене нещодавно запросили в Міністерство оборони, де проводили міжнародний антикорупційний тиждень. Купа розумних виступів, статей і все таке інше. Я прийшов і приніс список останніх затримань офіцерів Збройних сил України за корупційні злочини за два місяці.
Я сказав, що писати можна скільки завгодно програм чи статей, але ось показник корупції в Міністерстві оборони – затримання цих людей. Тому що там корупція, починаючи від майора і закінчуючи генерал-лейтенантом.
Джерелом корупції є і ставка головнокомандувача. За великим рахунком, олігархи в нас почуваються чудово, абсолютно не змінюється вся ця система.
Про Мінські домовленості та перспективи переговорів із Росією:
Якщо ви хочете отримати якийсь результат – чотири роки, Мінськ-1, Мінськ-2, переговори Нуланд з Сурковим, переговори президентів… Це все процес.
Тут можна тільки наближуватися по позиціях, але коли дві сторони не шукають спільного результату, коли у двох сторін абсолютно різне бачення цього врегулювання, то знайти його практично неможливо.
Тим паче, ключик від цієї війни не в нас. Ключик там, у Росії.
Є дві форми закінчення війни – це перемога і поразка. Хто яку вибирає. Думаю, ми не хочемо поразку. І маємо чітко розуміти, що там також не хочуть поразку.
Вони бачать абсолютно інше закінчення війни, ніж вона є в наших головах.
Про те, як натиснути на Путіна:
Путіну плювати на те, що про нього пишуть і говорять. У нього є тільки один ключик, який можна закривати – це їхні рахунки. Рахунки Путіна, людей, які наближені до нього. І треба закривати ці рахунки, блокувати певні інструменти пересування грошей – це чутливо.
Що більше будуть закриватися ці ходи, закриватися офшори, блокуватися рахунки, санкції до найближчого оточення, то швидше буде наближатися кінець війни.
Я два рази розмовляв з тим середовищем, і коли почув мотивацію, мені стало дико. Тому що в нас давно такої мотивації немає.
Я спитав: “Навіщо вам це потрібно?”. А вони відповіли мені, імперською скажу: “Вы даже себе со своей провинциальной колокольни не понимаете, какую вы великую страну развалили”.
От уявіть собі: для них мотивація – зібрати, відтворити у якійсь формі Радянський Союз.