“VIP-лобіст” і “людина – оркестр”. Про “дежавю” Саакашвілі і оцінку його діяльності в Україні політологи розповіли УНН.

Гучний обмін образами між Міхеїлом Саакашвілі і міністром фінансів Сергієм Марченко політологи пояснюють непомірними амбіціями експрезидента Грузії і переходом від любові до ненависті до команди Президента Володимира Зеленського.

“Саакашвілі – це унікальна людина. Він одночасно і придбання, і величезна проблема для тих, з ким працює. Без різниці хто це: Порошенко або ж його однопартійці в Грузії та Україні, з якими був сценарій: від любові до ненависті. Це ж ми зараз спостерігаємо і в його відносинах з командою Зеленського. Чому так? Тому що у Саакашвілі непомірні амбіції, які не дозволяють йому працювати в команді. Він сам собі оркестр. Навколо нього можуть бути або ті, хто під ним, або ніяк – рівних відносин він не сприймає.

Ще коли Зеленський повернув громадянство Саакашвілі, я попереджав, що рік-два і вони посваряться. Тому що Зеленський не дасть йому публічну посаду, де той міг би засяяти. Саакашвілі – це людина з непомірними амбіціями і величезною недореалізацією”, – говорить політолог Віктор Таран.

У той же час Руслан Бортник вважає, що Саакашвілі перетворився на VIP-лобіста замість реформатора.

“Замість того, щоб займатися реформами в Україні Саакшвілі став VIP-спікером і VIP- лобістом. І його інтереси призводять до кризи всередині влади”, – говорить політолог.

Коментуючи перепалку Саакашвілі і міністра фінансів Марченко, Бортник зазначає, що тут потрібна реакція прем’єр-міністра і Президента, оскільки такі публічні конфлікти дискредитують в першу чергу Дениса Шмигаля і Володимира Зеленського в очах людей.

Саакашвілі наступає на ті ж граблі – конфлікт з Марченко можна розцінювати як дежавю, продовжує Андрій Миселюк.

“Це можна охарактеризувати одним словом – дежавю. Саакашвілі ще довго терпів. Я думав, що подібна риторика з його вуст відновиться одразу після того, як він повернувся до Києва і зайняв крісло, отримавши публічний майданчик озвучувати свої меседжі. Але, як не дивно, він витримав досить довго.

Те, що сталося зараз – воно і за формою, і по суті нагадує дежавю, що було за часів Порошенка, коли Саакашвілі періодично влаштовував публічні звинувачення. Пам’ятайте як він з Аваковим лаявся. Ну і якщо в цілому згадати перелік кого він тільки не ображав – там номінацій буде дуже багато.

Саакашвілі вважає себе – місцями заслужено, а місцями ні – дуже кваліфікованим фахівцем в державному управлінні. Він завжди ставить себе дуже високо і намагається позиціонувати як такого універсального знавця і менеджера. Так, він перетинається з українськими чиновниками, вступає з ними в конфлікти, але при цьому веде себе як справжній кавказець – не стримався, і вдається до публічних образ”, – коментує політолог.

Саакашвілі досі відчуває себе президентом, упевнений Кирило Сазонов.

“Справа в тому що Саакашвілі, як би ви на нього не дивилися – це цілий президент Грузії. І він мабуть себе досі відчуває президентом. Тому його втручання і поради йдуть трохи зверхньо”, – говорить політолог, додаючи, що Саакашвілі хоче відчувати себе першою особою держави, щоб реформувати Україну.

При цьому не тільки Саакашвілі пустив глибоко своє коріння в українські державні справи, але і вся його команда, яка зайняла посади в органах влади.

“Грузинська команда сьогодні не тільки в НАБУ (перший заступник директора Гізо Углава – ред), але і в багатьох силових структурах – у неї свій інтерес. Україна для них далеко не ключовий інтерес. Вся ця грузинська команда хоче повернутися в Грузію, а Україну використовує як точку для ресурсів і опори, щоб підготуватися до повернення в Грузію. Мені здається, це дуже принизливо для нашої країни”, – говорить Руслан Бортник.

Політологи пригадують Саакашвілі використання НАБУ в особистих цілях, що дискредитує цей орган і вказує на необ’єктивність.

“Це почалося ще з приватизації Одеського припортового заводу. Стало очевидним, що Гізо Углава і НАБУ в цілому використовується ним для політичних цілей. У нього така практика – витягати людей, які зберегли йому вірність. Гізо Углава – один з тих, хто залишився в Києві. А НАБУ для Саакашвілі – один з тих силових інструментів, який він може використовувати для досягнення своїх цілей, що він власне і робить”, – говорить Андрій Мислюк.

Не виключено, що НАБУ може надавати Саакашвілі і закриту інформацію, вважає Віктор Таран.

“У Саакашвілі прекрасні зв’язки з усіма грузинськими експатами, які зайшли в українську політику ще в 2014-2015 роках. Він точно з ними комунікує, і ця комунікація базується на співпраці. І можливо Углава надає йому інформацію, до якої має доступ у НАБУ. Наскільки це правильно і законно – не мені судити, але те, що між ними є контакт – це точно”, – підкреслив політолог.

Доповнення

Роздуми політологів збігаються з розслідуваннями журналістів, які встановили зв’язок між тим, як друзі Саакашвілі півроку безкарно керували “Укрзалізницею” і в підсумку завдали їй мільярдних збитків.

У вересні минулого року “Укрзалізницею” прийшли керувати Володимир Жмак (експерший заступник Саакашвілі в Одеській ОДА) і Іраклі Езугбая (ексглава залізниці Грузії). Вони поміняли тарифи “Укрзалізниці” на вантажні перевезення і за результатом року державна компанія отримала збиток тільки на цьому напрямку в 8 млрд грн. Таке рішення могло бути прийнято не просто помилково, а цілеспрямовано – в інтересах “Індустріальної групи Грузії” Давида Бежуашвілі, яка в минулому році забрала херсонський порт в концесію і взяла на себе зобов’язання підняти доставку вантажів в порт залізницею, водним та іншими видами транспорту, крім автомобільного.

НАБУ на озвучену журналістами схему не реагує і проти грузинів кримінальних проваджень не відкриває. Детально про меморандум прикриття УНН писав тут.

Тим часом парламентська ТСК почала з’ясовувати, що відбувається в “Укрзалізниці” і вказала на ознаки халатності силовиків.

Схема журналістів виглядає так:

Джерело: УНН